Спецпроект

Олександр Зінченко: Крим. Про головне

Окрім поселення Джевізлик на нашому шляху були - так само давно забуті і покинуті - поселення Алмачук та Гяур-Чаір. Від них також лишилися тільки стежки і старезні яблуні та груші. Теперішні кримськотатарські назви цих румовищ десь так і перекладаються – Яблуневий та Сад Невірних...

Тімоті Снайдер: Як Європа мала б відповісти на російську агресію

Соціальний порядок в РФ залежить від Європи, яку висміює російська пропаганда. А під лицемірством, як водиться, криється уразливість. Загальні обмеження за туристичними візами, кілька тисяч заборон на в'їзд і кількадесят заморожених рахунків справді можуть уплинути.

Севгіль Мусаєва: Мій Крим. "Невже у нас знову хочуть забрати батьківщину?"

Нам допомогла вижити саме ця безоглядна любов до рідної землі. Запитайте у будь-якого кримського татарина, де б він не жив, не працював – вітчизною для нього завжди залишається Крим. Мої друзі – кримські татари – вчаться в різних містах України та світу, але практично всі мріють повернутись додому в старості (рос.).

Ярина Ясиневич: Амнезія, яка може вбити

Навіщо СБУ, прокуратурі, МВС, Службі зовнішньої розвідки архіви радянської карально-репресивної системи? Слід вилучити їх з-під анекдотичного прикриття "державною таємницею", і, як пустили журналістів до документів Межигір’я, пустити в архіви КГБ істориків.

Костянтин Сігов: Європа та Україна: спротив вірусу страху

Нас намагаются позбавити близького та далекого майбутнього. Громадянський рух у Києві став найбільш потужною маніфестацією захисту європейських цінностей з часів заснування Європейського Союзу. Сьогодні необхідні рішучі дії глав держав ЄС. (рос)

Олександр Панченко: In Memoriam. Націоналіст Євген Стахів - "Борис", "Павлюк", "Стах"

"Вірю, що треба писати правду про події без огляду на те, подобається це комусь чи ні. Правда допоможе розібратися історикам в подіях, що відбувалися на українських землях, і хто був героєм, а хто лише хоче жити коштом інших…".

Андрій Демартіно: Повстанський рух як історична традиція

Викликавши повстанський рух, треба усвідомлювати, що дуже скоро він стане самостійною стихією з уласними цілями і власними способами їх досягнення. В цьому ряду січневі штурми 2014 року - явище історично закономірне. (рос)

Олексій Мустафін: Прощання з тиранією. Як це відбувалося 2500 років тому

Повстанці швидко зрозуміли, що власних сил для штурму в них не вистачає. Тому звернулися по допомогу до інших міст, де на той час yже була встановлена демократія. Це дозволило їм зібрати велику армію...

Віталій Нахманович: Відкрите звернення до лідерів Майдану

Єдиний шлях – децентралізація. Якщо Донбас "годує" сьогодні усю країну, нехай він обмежиться забезпеченням гідних заробітних плат своїм мешканцям. Якщо в Харкові бажають бачити пам’ятники Леніну, давайте звеземо їх туди з усієї України.

Павло Нечитайло: Допоможіть датувати печерний комплекс на Дністрі. ДАТОВАНО!

Середньовічний печерний комплекс над Дністром потребує вашої допомоги. Розмаїття сюжетів, кількість, стилістика не має аналогів в Україні. Тут зберігається унікальний наскельний вернісаж загальноєвропейської ваги.

Павло Солодько: Виступ на Майдані

Відновлення довіри між громадянами - найбільш недооцінений аспект нинішніх історичних подій. Зараз на євромайданах країни і світу народжується наш соціальний капітал. А з нього створюється політична нація. Ось чому революційним прапором став державний.

Мирослава Гонгадзе: Мама свого Сина. Я і Україна в боргу перед Лесею Корчак...

Її останніми словами сказаними мені у телефонній розмові в середу ввечері були- "Не турбуйся за мене, бережи дітей". Колись ті самі слова сказав мені Гія, за місяць до своєї смерті.

Євген Сверстюк: Плекання національної пам’яті

Ледачим людям здається, що все рівно світ інтегрується, глобалізується і національні сентименти втрачають ціну. Якщо сентименти, то їм ціна низька. А коли мова йде про національний стрижень, про самосвідомість і національну відповідальність, то це приблизно відповідає поняттю національної ідентичності.

Олеся Ісаюк: Як порвати шаблон і залишитися живим?

Книга про відкриті секрети, яка не пропонує сенсацій, тим більше – скандальних. Книга, написана з застосуванням усього фахового інструментарію історика, але зрозуміла не історикам. Книга, яка обіцяє розповісти про справжні причини і мотиви багатьох подій — і справді розповідає про них, але не дає простих відповідей.

Тетяна МакКой: "Казка" про батькову шапку

На початку 1980-х батько копав яму для вуличного туалату, близенько до сусідської межі. І викопав дитячі кісточки, складені докупи. Мати ж плакала. Бо навіть не знала, де зараз останки її родини – батька, матері і меншого братика...

Володимир Чистилін: Кому Путін під Харковом пам’ятник поставив

На Харківщині за особистої підтримки Путіна урочисто відкрили пам’ятник Олександру III. Цар не приховував своєї ненависті до українців, був ярим антисемітом, забороняв картини Рєпіна і Ге, цензурував Толстого і Достоєвського та зробив усе можливе, щоб поховати демократичні реформи свого батька.

Михайло Іллєнко: Проект "Параджанов"

Багато пліток розповідають про Параджанова, наче навмисно, щоб забулося саме це - він відмовився дублювати "Тіні забутих предків" російською. Хоча в СРСР це було обов'язковою умовою для всіх фільмів... Юрій Іллєнко подивився кіно "Параджанов" і розповідає про враження.

Павло Казарін: Викрадення Русі. Київ може відібрати у Москви своє справжнє ім'я

Якщо в українських еліт вистачить винахідливості, вони можуть поборотися з Кремлем за бренд "Київська Русь". Київська Русь - як "справжня європейська Русь" на противагу пізнішій азійській франшизі. (рос)

Володимир Гонський: Людина і нація: Іван Горбачевський та інші

Нам не завжди осягнути їхню жертовність в ім’я Вітчизни. Бо ми не прагнемо знати про них, відчувати їх, звітувати перед ними. Наші ЗМІ про таких не віщають, кіно і "тєлєк" показують бандитів, люмпен-політиканів, жлоботусовщиків та інший непотріб.

Володимир Чистилін: Про Юрія Шевельова. Спеціально для Добкіна

Якщо пересічні люди у світі знають Україну через братів Кличко чи Андрія Шевченка, то серед інтелектуальної еліти наша країна асоціюється саме з постаттю Шевельова. Того самого, якого чиновник Добкін через нестачу освіти назвав "фашистом".