Співробітники СБУ і міліції затримали жителя Луганська, який протягом декількох років незаконно займався розкопками в області з метою пошуку зброї, мін, гранат, боєприпасів.
Громадський діяч, колишній дисидент і політв'язень Євген Сверстюк заявив, що в Україні, на відміну від Європи, у ХХ столітті народ і влада не формували єдину державу, а були постійно розділені.
30 років тому по всій Польщі було введено військовий стан. Це стало поворотним моментом в історії як Польщі, так і "холодної війни". Рух "Солідарність" не зміг покінчити з комунізмом самотужки, якби не допомога... Михайла Горбачова.
У Києві планують встановити пам’ятник на могилі Юрія Глушка-Мови, який похований на Лук’янівському цвинтарі. Він увійшов в історію як голова Українського Далекосхідного Секретаріату та борець за незалежність Зеленого Клину.
"...При виїздах Кука в Ленінград в 1965 році і в Москву в 1969-му відзначено, що він поводив себе підозріло, застосовував різні хитрощі... В обох випадках йому вдавалося втекти від зовнішнього спостереження і безконтрольно повертатися до Києва..."
У суботу, 17 грудня 2011 р., о 16.00 у Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії (Київ, вул. Іллінська, 9) розпочнеться вечір пам’яті командира Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого (Данила Терпила).
Інтелектуальний простір Львова десятиріччями визначали дві постаті, чиї інтелектуальна рівновеликість, ерудованість та винятковість в українському контексті не могли не перетворитися на конкуренцію. Обидвох – Дашкевича і Ісаєвича – звали Ярославами.
Коли поет і чиновник Павло Тичина балотується, то в одному бюлетені прізвище Тичини закреслене і замість нього написано "Бандера", а в іншому - "Не хочу его, он бандеровец!" Протести проти українізації не зафіксовані.
Журнал "Forbes Украина" пропонує читачам інтерв'ю з визначними діячами 20-ти років незалежності. Сьогодні - почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", професор В'ячеслав Брюховецький (рос.).
11 грудня 2011 — Вахтанг Кіпіані, Володимир Федорин
Покаяння за гріхи земляків перед сусідами продуктивне, лише коли воно щире і взаємне. Перед ким ми ще завинили за те, що живемо на білому світі? Перед Батиєм, половцями, печенігами? Хай нам "культові" історики підкажуть – вибачимося!
А може, десь там у німців ще є той документ, коли вони ставлять вимогу Омеляну Ковчу і його родині: не буде священник допомагати євреям – німці йому подарують життя? Невже ті педантичні німці вибірково архівували свої документи? І лише про українського Дем’янюка і не про українського Ковча?
"Поминая, вспоминая, перечитывая Марченко, мы будем верны его памяти...". Ця стаття була написана 25 років тому - 19 грудня 1986 року і вийшла у паризькій газеті "Русская мысль". Прошу вважати її заочним виступом на вечорі пам'яті Анатолія Марченка в московському "Мемориалі".