Без сумніву це був один із найбільших злочинів наших часів, не менший, ніж єврейська катастрофа чи вірменська масакра. Але мене завжди вражає, як люди, говорячи про великі страхіття нашого століття – Аушвіц, Хіросіму та інші, ніколи не згадують голод в Україні. Якось після всіх тих років ще не усвідомлено того факту, що Сталін у 1930-х роках убив набагато більше людей, ніж Гітлер винищив євреїв.

Долю Правопису 1928 року фактично вирішувало не 80 кваліфікованих мовознавців, а лише двоє осіб: нарком освіти Микола Скрипник і товариш Антін Приходько. Перший фігурує в своїх анкетних даних як "професійний революціонер" із Донбасу, а другий – як юрист із Кубані.

Сенат визнає висновки Комісії про Український Голодомор, поданої до Конгресу 22 квітня 1988 року, в тому числі у частині "Йосип Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932-1933 роках".

Результати розрахунків, нанесені на карти, викликали здивування навіть у тих, хто працював над цим проектом. З'ясувалося, що, на відміну від попередніх періодів голоду, райони, найбільше вражені Голодомором, належать переважно до лісостепової зони, де вирощування зернових не є основною спеціалізацією.

Головна теза Епплбом: для Сталіна, "українське питання" було одночасно загрозою як планам колективізації на селі, так і загрозою реваншу націоналізму в місті. Ішлося про тотальну війну на знищення проти внутрішніх і зовнішніх капіталістичних ворогів, як всередині Союзу та навіть партії, так і за межами. Епплбом бачить пряме продовження більшовицької політики від 1917 року й навіть як продовження ще царистської лінії боротьби з українським націоналізмом до 1933-го, де українізація була лише тактикою.

"Чи можливо допускати виникнення на теренах Радянської республіки існування озброєних банд, які об’єднуються навколо отаманів і "батьків" і воюють з ким хочуть… Період партизанства занадто затягнувся на Україні… Треба негайно розігнати пройдисвітів-невігласів, які нікому не підлягають Партизанство себе вичерпало".

У квітні 1930 року "Кіно-газета" писала про "кричущий та неймовірний факт, що стався у Харкові. "Картину "Хліб", що відображає найострішу тему, тему класової боротьби на селі наші прокатники провалили. Випустили на екрани без належної промоції та реклами. Випустили раптово".

"J`accuse!" Бочковського поставило запитання: якби ж пролунало європейське, а не лише українське, "J`accuse!" щодо злочинів більшовиків – чи тоді стало б можливим 23 серпня 1939 року? Саме тоді "сіамські близнюки" домовилися про розв’язання найстрашнішої з воєн в історії. Яку відповідальність за це несуть ті, хто брехав, виправдовував або просто мовчав у справі Голодомору?

"Потьомкінські села? Не знаю… Те, що я бачив у Росії, було прекрасно, а про те, чого я не бачив, я не можу говорити!.. Але голод!.." Ризькі газети докладно описували емоції Ерріо — запитання про голод чомусь вивело його з рівноваги: "Це брехня! Чистісінька, чистісінька, чистісінька брехня!.."