Пам'ять про жертви Голокосту спонукає зробити все можливе для недопущення в українському суспільстві будь-яких проявів антисемітизму, ксенофобії, расизму і нетерпимості.
Сучасні російські вчені дотримуються теорії про те, що, російська супердержава неможлива без України. Якщо вони були б уважні, то побачили б у своїй історії, що завжди їхні наддержави розвалювали саме українці. Яскравим прикладом є і 1991 рік, відновлення української державності та голосування за неї на референдумі.
Згідно з результатами дослідження, проведеного соціологічною групою "Рейтинг" (Україна) у грудні 2010 року, близько 46% українців жалкують про розпад Радянського Союзу.
З нагоди 357-ої річниці Переяславської ради поглянемо на традиції стосунків між "братніми" народами на державному рівні. Як склалася доля гетьманів Лівобережної України, які поспішили пожертвувати державними інтересами на користь Москви?
Самостійно до Литви приїхали кілька націоналістів з Тернопільської області. Один із них ходив по Сейму в однострої січового стрільця з мисливською дубельтівкою за плечами, додаючи предивної етнографічності всьому навколишньому.
Один із співкерівників Українського студентського загону, який обороняв Вільнюс від нападу радянських військ у січні 1991 року, Микола Поліщук відмовився їхати на ювілейні заходи у Литві на знак протесту проти візової політики Євросоюзу.
Житель Івано-Франківська Руслан Коцаба просить генерального прокурора Віктора Пшонку порушити кримінальну справу за фактом наруги у новорічну ніч над Державним Гімном України.
Почуття людини та її спільноти закорінені в минулому, а їхній геній живе в історії. Це особливо притаманно мешканцям геополітичного простору між Мюнхеном і Ялтою - тут "опритомніти" означає "опам'ятатись". Згадувати, забувати і пригадувати знову...
Регіонали показали опонентам і суспільству, що найкращий спосіб вирішення проблеми – насильство. І це, напевно, одна з найголовніших подій року, який минає – зростання взаємної, чистої і незамутненої ненависті.