Викриття Службою безпеки агентурної роботи промосковських священників, обшуки, затримання, оприлюднення компрометуючих матеріалів, арешти, суди, вироки. Усе це ніби з сьогоденної новинної стрічки. Однак насправді зазначені події відбувалося у сорокових роках минулого століття на теренах Волині. Щоправда «есбісти» були оунівськими («бандерівськими»), а «батюшки» (так називали священників Російської православної церкви) ще запекліше чинили супротив українізації

Афанасій святкував перемогу. Козацька країна, великий регіон, населений православними, за його безпосередньої участі, приєднався до Московії. Насолодитися плодами своїх зусиль Афанасій не встиг. Через місяць після укладення Переяславської угоди він повертався до Москви. У Лубнах Афанасія, хрещеного батька об'єднання Московії та України, отруєно. Хто це зробив: московити, яким вже не були потрібні його послуги, чи посланці від османів, чи агенти римської курії – невідомо

Католицька Церква свідомо визначила Східну політику, маючи дві можливості: або гостро протиставитися комунізму і «героїчно загинути» на тих землях, або «в динамічно змінній ситуації у світі шукати більш ефективних шляхів, які б привели до кінцевої перемоги»