Музей контрабанди, творцем якого став місцевий краєзнавець Олександр Отдєльнов, має статус приватного і розташовується в 4-х залах підвалу дорадянської споруди.
Укоопспілка (споживча кооперація України) оприлюднила в мережі Інтернет архів унікальних старовинних фотографій, які відображають історію розвитку кооперативного руху в Україні. Це 85 світлин, окремим із яких вже понад 100 років.
В Могилянці підготували інтернет-карту "Київ книжковий". Автори опрацювали путівник 1980 року, згідно з яким у столиці було 80 книгарень. Кожну з них нанесли на карту - разом із описом із радянського путівника і фотографією цього місця в наш час.
В епоху дефіциту споживач ставав не стільки покупцем, скільки "діставалою", вибивалою, і до того ж трошки корупціонером. То були люди особливої породи, які мали унікальні бійцівські якості.
"...Дело не только в конфетах. Почему, спрашивали участники митинга, производящиеся в городе товары никогда не увидеть на прилавках? Где детские колготки, стиральные машины, мясные и рыбные копчености?"
"Спотикачі" і "Кубанські" - оспівані у фольклорі і класиками. Масові "Русские". Дефіцитні настоянки і брутальний напій "Козацький". Ці етикетки супроводжували громадян радянської України в найсвітліші і найважчі моменти життя.
В 1921-му в радянських республіках розпочався короткий період "нової економічної політики", яка дозволила підприємництво при владі, що заперечувала приватну власність. Непмани шикували в ресторанах, змінювали репертуар у театрах і хамили бідно вдягнутим: "Це вам не вісімнадятий рік!" (рос.)
Черги - неодмінне явище планової економіки. Не будемо перебільшувати їх розповсюдження, але вони були, й іноді були величезними. "Що дають?", "За чим стоїте?" і "А де ви брали?" - знакові питання радянського громадянина.
Якщо людина мала на меті отримати свої 1,5 кг цукру, то потрібно було з ночі займати чергу, щоб до відкриття магазину стояти якомога ближче до прилавку. Іноді громадяни не дотримувалися "правил", а просто штовхалися. Хто перший пробивався, той і отримував бажане.