На алеї Перемоги у Гданську (Польща) встановили бетонний пам'ятник - солдат у шоломі з червоноармійською зіркою збирається ґвалтувати жінку в цивільному.
Невже ви, поляки, щиро вірите, що руйнуючи українські могили, станете європейцями? Наступними, треба думати, будуть німці, яких багато було у Східній Прусії, котра сьогодні належить Польщі. Чи з німецькими могилами воювати страшно, а з українськими можна?
"Польські солдати наказали спакувати майно - все, що поміститься на один віз. Решту покинули. Кілька днів депортовані чекали вагонів на станції Радимно. Дехто з місцевих кидався в нас камінням... А тепер у Радимно проводять "реконструкцію Волинської різанини"..."
Усі знають страшну історію чеського села Лідіце, але чому майже ніхто не говорить про трагедію лемківського села Завадка Морохівська? А різниця між ними в одному: мешканців першого спалили німці; другого – поляки.
Мало не чверть опитуваних вважають Сталіна "визначним державним діячем". Це означає віру у те, що насильство може вирішити наші проблеми. Додайте до цього коктейлю екстрасенсів, які в телевізорі розкривають кримінальні злочини, і істориків, які знаходять Трою на Троєщині.
Більшість поляків (64%) вірить у можливість знайти спільну мову між поляками та українцями. 19% опитаних вважають, що повне порозуміння між обома народами - неможливе. 17% не знають, що відповісти.
21 серпня 1968 року війська країн соціалістичного договору (Радянського союзу, Польщі, Угорщини, Болгарії та Німецької демократичної республіки) увійшли на територію Чехословацької соціалістичної республіки. Почалася операція "Дунай".
Історик і публіцист полемізує з професором Ґжеґожем Мотикою, автором книги "Від волинської різанини до операції "Вісла", та іншими польськими дослідниками.