В далекому 1965 році мешканець Межиріча Захар Новицький вирішив спорудити льох. На глибині два метри йому трапилася незрозуміла велика кістка. З нею він пішов у школу до вчителя географії (чи то історії). Той теж не зміг ідентифікувати знахідку, але зрозумівши, що кістка не коров’яча, поїхав до Києва у Інститут Зоології. І почалося…

Жоден з вас не знає, що декілька місяців тому у Варшаві відбулася величезна конференція Інтерполу та Європолу, організована ЮНЕСКО. Вона була присвячена культурній спадщині України в умовах війни. Але не пам’яткам, а рухомим предметам. І археологічні знахідки були ледь не основною темою обговорення. І наші європейські партнери висловили незадоволення тим як у нас виконується законодавство, а також висловилися стосовно того, що воно недостатньо жорстко регулює цей напрямок. Від того, як Україна відповідатиме на ці зауваження залежить багато, зокрема й різні види допомоги наших партнерів.

Принагідно ми звертаємося до усіх музейних установ України із закликом уникати співпраці з приватними колекціонерами археологічних предметів та не виставляти їхні зібрання або окремі знахідки. В умовах, коли ворог свідомо знищує наші пам’ятки, наші музеї та нашу історію, археологічне «хобі» приватних збирачів лише підтримує злочинні плани ворога.