3 серпня українські історики та історики поневолених народів Російської Федерації візьмуть участь у мжнародній онлайн дискусії "Російський імперіалізм і колоніалізм".
Серед дослідників та інтелектуалів існує дискусія, чи можна вважати колоніальною владу Москви і Петербургу над Україною в давніші часи. І хай там як, але сучасна війна РФ проти нашої країни – еталонно колоніальна
Сотня років знадобилась Росії, щоб нав’язати свою владу і запустити процес широкомасштабної колонізації України. Зусилля царату були спрямовані на цілковиту асиміляцію та інтеграцію у політичній, економічній, соціальній, культурній та духовній сферах суспільного життя.
Першою зброєю іноземців, як і в китайському випадку, була рослина. І не агресивно-контраверсійний опійний мак, а цілком прозаїчна картопля. Поширення картоплі сприяло військовій мобілізації та мілітаризації суспільства маорі.
Після завершення Першої світової війни у 1918 році розпочалася корозія світового колоніального устрою. Версальско-Вашингтонську систему 1919 року як початковий етап деколонізації та докорінних змін у європейських імперіях пропонує обговорити історик Єгор Брайлян.
Арсенал національно-визвольних рухів включав широкий набір засобів – партизанська війна, терор, саботаж, бойкот, пропаганда тощо, – які мали створити для іноземної держави/імперії "клімат колапсу", послабити її волю до продовження боротьби за контроль над територіями.
Відомий російський історик, дослідник російського імперіалізму Олександр Еткінд - про три шляхи реінтеграції зруйнованих імперій, шляхи відокремлення України від колишньої метрополії та олігархів, які живуть за Тургенєвим.
У 1889 році 150 російських авантюристів висадились на березі Червоного моря, на території сучасної держави Джибуті. Вони заснували колонію Нова Москва, прагнучи закріпитись там, де вже багато віків хазяйнували французи... (рос.).
Авжеж, колоніалізм приносить із собою добро: алкоголь, вогнепальну зброю, вчителів і дороги. Але дороги з часом руйнуються, знання виявляється пропагандою, а залишається завдана шкода - на покоління, на віки.
Якщо пан Дубинянський порівнює УПА з Мау-мау, то нагадаємо, чим їхнє повстання закінчилося в Кенії. У перших урядах домінували лоялісти, тож про Мау-мау не було заведено говорити вголос добре. А тепер влада вшановує повстанців і ставить їм пам'ятники.