Якщо грузинська влада справді має стосунок до інвесторів фільму, вона створює своє бачення історії і формує його у своїх громадян і решти світу. До того ж формує за допомогою найбільш безпрограшного варіанту - видовищного кіно.

Обіцянку самовпевненого Нікіти Міхалкова «наздогнати й перегнати» Спілберга виконали продюсер драми «Брестська фортеця» Ігор Угольников та режисер Олександр Котт. На екрани вийшла кіносага про патріотизм без зайвого агітпропівського рафінаду - просто війна й людська доля.

Битва при Пашендале стала символом солдатських страждань Першої світової війни. Залиті липким багном окопи, отруйні гази і багнетні атаки заради ще кількасот метрів багна - нікому не потрібна війна на виснаження.

"Таких технічних засобів, таких виробничих можливостей, які є в "Українському Голлівуді", ніде в Радянському Союзі більше немає. Та й за кордоном небагато фабрик можуть пишатися такою апаратурою і такими приміщеннями..."

У 1920-тих роках молода українська республіка продавала фільми за кордон і отримувала гроші в держбюджет. Головним галузевим журналом був "Кііно" - його редагував Микола Бажан.

"Прем'єра призначена на осінь, напередодні виборів в Україні. Ви взагалі розумієте, які часи настають?" - "Сподіваюся, ви не маєте на увазі тоталітарні". - "Саме вони!" - раптом увірвалася в розмову помічниця продюсера. (рос.)