Третина студентів не виходить на зв'язок – проблеми з інтернетом (кажуть містом їздять російські "глушилки"), деякі в селах ховаються від обстрілів у сховищах тощо. Але заняття, як і роботу університету в цілому, варто продовжувати за будь яких екстремальних умов. Важливо донести до кожного студента розуміння захисту своєї держави, бо як свідчить історія, бездержавні нації приречені. Особливість спілкування в тому, що це скоріше консультації, ніж традиційні лекції

5 березня 2022 року херсонці вийшли на площу Свободи, центральну площу Херсона, щоби голосно заявити що Херсон – це Україна. Десятки тисяч мирних містян розпочали свій безпрецедентний марафон на захист України: мітинги та демонстрації не зважаючи на погрози, репресії та насилля з боку російських окупантів продовжувалися багато тижнів. Весь світ побачив без перебільшення подвиг містян. З Херсону йшли десятки репортажів провідних засобів масової інформації про те, як беззбройні херсонці виходили на мирні акції протесту та скандували в обличчя озброєним до зубів окупантам про те, що Херсон – це Україна. Для багатьох ці події були несподіваними. Особливо, для російських окупантів

Сучасна війна з точки зору формування модерної української нації є безпосереднім продовженням революцій 2004 і 2014 років. У цьому сенсі є головне – протиставлення Росії. Саме це протиставлення, коли українці (у розумінні не тільки етнічні українці, а громадяни України, члени громадянської політичної нації) чітко усвідомлюють у своїй більшості свою відмінність, несхожість з Росією, росіянами. Відповідно, це зміцнює західну орієнтацію українців. Ці зміни захопили більшість громадян України. І це тішить

До реальності повернули новини. 13 березня 1944 року радянські війська зайняли Херсон. За радянською термінологією – "звільнили від фашистів", а за декомуністичними законами України - "вигнали нацистів". Законодавчий припис дуже повільно приживається. Мені довелося пару років тому звертатися облдержадміністрації з приводу вживання їхніми працівниками радянського вислову. Того разу виправились, але головне – куди дінеш постсовкову підсвідомість. Отже, сьогодні наш мер Ігор Колихаєв поклав квіти у Парку Слави з нагоди "визволення". І це не перший випадок совкового мислення. Проте циміс був в іншому. Окупанти організували "мітинг" до дня "визволення"

Це суцільний моральний жах. Все валиться з рук. Для мене зразком окупаційного режиму був гітлерівський (показове порівняння), але поки не так. Росіяни наразі не мають сил повністю контролювати місто, обмежились блокуванням центральної площі, де знаходяться адміністративні будівлі. Проте ця форма не міняє сутності ситуації – якась гібридна окупація, постправда. Очевидно й те, що Херсон опинився десь на периферії війни

Вперше вийшов на вулиці в нових умовах – умовах окупації. У дворі було незвично пусто. Сміттєва площадка була чистою, але сміття не вивозили кілька днів і його складають на спеціально зроблену "локацію". Питної води не знайшов, обійшовши найближчі три точки. Попри інструкції дружини нікуди не ходити, добувати щось їстівне. За квартал від домівки, на центральному проспекті купився натовп. Зайняв дві черги. Одну – за гуманітарною допомогою, другу – за хлібом. За дві години з гаком врешті достоявся