Національний архів США сьогодні опублікував розсекречені документи, які стосуються Катинської трагедії. За цими даними, Білий дім знав, що злочин було скоєно радянським НКВД.
Учора ввечері, о 23:00 за київським часом, були опубліковані всі американські документи, що стосуються розстрілів радянськими спецслужбами громадян міжвоєнної Польщі в Катині у 1940 році.
Президенти Польщі та України урочисто відкриють польський військовий цвинтар у Биківні. Український інститут національної пам'яті каже, що там лежать не тільки поляки і не тільки військові.
"...Суд був уражений очевидним небажанням російської влади визнати реальність Катинського розстрілу. Так, російські військові суди продовжували стверджувати, що родичі заявників "пропали" в радянських таборах..."
Європейський суд з прав людини визнав розстріли поляків у Катині в 1940-му військовим злочином, однак не став вимагати від Росії заново розслідувати справу і реабілітувати жертв масових репресій.
В центрі Варшави вже вп'яте відбулася жалобна хода в пам'ять про тисячі офіцерів Війська Польського, військовослужбовців Корпусу прикордонної охорони та співробітників державної поліції, розстріляних НКВД навесні 1940 року у Катині та інших місцевостях СРСР.
69 років тому, 13 квітня 1943 року світ вперше почув про Катинь. Тоді стало відомо, що неподалік Смоленська співробітники НКВД розстріляли близька 4500 військовополонених поляків з Козельського табору. Станіслава Свяневича мали розстріляти 30 квітня 1940 року.
Історія визначила українським містам – Харкову, Старобільську й Шепетівці бути місцем "Голгофи" офіцерів і солдат Речі Посполитої. Осташків, Козельськ, Перм, безкрайні простори Сибірської тайги – географія таборів і смертей губилася далеко на Сході...
У Федеральній службі безпеки (ФСБ) Росії стверджують, що для реабілітації жертв Катинської трагедії не вистачає документів. І хоча у грудні 2010 року Держдума РФ визнала причетність Сталіна до розстрілу польських офіцерів, у січні 2011-го Верховний Суд Росії визнав законним засекречення документів про Катинь.
Твердження польської сторони, що під Києвом поховані 3,5 тисячі офіцерів, не є доведеними. Відповідні написи на польському меморіалі в Биківні - необґрунтовані. Серед убитих громадян Польщі були й українці. Термін "Український катинський список" - несправедливий.
17 листопада 2011 — Володимир Кривошея, Леся Онишко
Ексгумаційні роботи у Биківні, на жаль, не принесли (бо і не могли принести) точних даних щодо кількості похованих тут жертв з Українського катинського списку – не дозволяв це зробити досить скупий матеріал для ідентифікації польських громадян. Попри це результати досліджень у Биківні можна вважати величезним успіхом.
Під такою назвою на українському книжковому ринку вийшла у світ книжка Олександра Зінченка. Прочитав її сам, а тепер Вас заохочую. Мова у ній йде про один невеликий, але значущий воєнний сюжет – сюжет, який досі виринає у міжнародних стосунках, особливо після минулорічної катастрофи літака польського президента. Тобто про Катинь.
Редакція "Історичної правди", Посольство Республіки Польща, видавництво "Дух і Літера", а також Центр досліджень визвольного руху запрошують Вас на презентацію книжки журналіста, історика, постійного автора "Історичної правди" Олександра Зінченка
Польські експерти знайшли сьогодні у Биківні ідентифікаційний номер польського поліцейського. Це - черговий доказ розстрілів службовцями НКВС польських офіцерів у лісі під Києвом.