Зброя Перемоги: чим воював солдат Третього Українського фронту

ІП пропонує поглянути на спорядження і зброю радянського солдата, який був на передньому краю боротьби з німецькими окупантами. У що був вдягнутий і чим воював сержант розвідки 74-ої Нижньодніпровської стрілецької дивізії.

Професор Олександр Лисенко: "Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас"

Прямі людські втрати України від Другої світової ми оцінюємо у 8-10 млн., а демографічні - в 10-13 млн осіб.

Вадим Дивнич: Моя свічечка до майських празників

Дозвіл Верховної Ради знову розвішувати червоні прапори спокушає малих українців немалою мірою - так що було б ліпше, якби їй на шию повішено було харківські угоди і втоплено у глибині моря десь побіля Севастополя.

Блаженніший Любомир: "Війна увійшла в моє життя 1 вересня 39-го, коли на Львів упали перші бомби"

У чергову річницю закінчення Другої світової війни у Європі Любомир Гузар, глава УГКЦ (2001-2011), дає оцінку подіям війни та розмірковує про феномен історичної пам'яті.

Борис Артемов: Два життя і одна перемога Юхима Айзенберга

Шансів майже не було - і хто зможе засудити їх за те, що вони підготувалися до найгіршого? Комісар зняв з себе закривавлену гімнастерку, а солдати-євреї взяли в убитих товаришів-неєвреїв червоноармійські книжки. Там мій батько Юхим Айзенберг на все життя став Віктором Артемовим.

Ярослав Грицак: У Другій світовій українців об'єднують не герої, а жертви

У нас не є можливим великий спільний міф перемоги. Від 1914 до 1945 тут насильницькою смертю загинули кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Українцям варто не "святкувати" перемогу. Достойніше і чесніше було б ушанувати пам'ять численних жертв.

Олеся Ісаюк: Бий своїх... Немирні думки на тему примирення

Уся ця так звана "війна українців з українцями" почалася і тривала не з вини українців, з якої б сторони вони не стояли. Українці вбивали самі себе, перебуваючи в складі іноземних армій - російської, радянської, німецької, австрійської, польської...

"Я смущенъ былъ въ Кіевѣ извѣстіемь, что Межигорье будетъ продаваться..."

"...Неужели и въ самомъ дѣлѣ Межигорье нынь достанется не въ распоряженіе Печерской лаври, а въ собственность какого-нибудь торгаша?" Текст 1865 року.

Лариса Чернишенко: "Щоб не боятися обстрілів, треба бути чимось зайнятим"

Моя мама мала носа з горбочком, як Роза, і сказала німцю, що це її сестра. Німецький офіцер нічого не сказав. Але одного разу він прибіг до нас дуже схвильований. Відчайдушно жестикулював й волав, вказуючи на Розу: "Гестапо! Гестапо! Юде! Ховать юде!".

КГБ і західні атомні монополії спільно приховували наслідки Чорнобиля

Після року інформаційної блокади Комітет державної безпеки (КГБ) СРСР виявив, що для поширення потрібної інформації за кордоном можна використовувати й "клятих капіталістів", для яких правда про масштаби аварії була фінансово незручною.

Вахтанг Кіпіані: "Кожну більш помітну подію занотовуємо для прийдешніх часів..."

Сімдесят років тому журнал "Український тиждень" з Праги писав про внутрішню політику та міжнародну ситуацію - скажімо про те, що на Західній Україні є 200 тисяч партизанів і Європа не матиме покою; скаржився на дорожнечу та непунктуальних читачів, які не поспішають поновити передплату...

"Маршрути поколінь: героїчними стежками УПА на Волині"

Видання покликане привернути увагу суспільства до історії рідного краю та її творців. Українська незалежна держава постала завдяки сотням тисяч героїв, справжні імена яких ще належить вивчити. У путівник увійшли найвідоміші (але далеко не всі) історичні місця Волині, які мають туристичне і краєзнавче значення.

Володимир Пархоменко: У вогні не згорів, у Дніпрі не втонув

"Аж тоді, 18 грудня 1943 року, через два з гаком місяці після призову і після участі в боях, батька було приведено до присяги. А його загиблі побратими, виходить, такої честі удостоєні не були, і Родіна залишилася їм нічим не зобов'язаною..." Із родинних спогадів про форсування Дніпра.

Відрядження в чорнобильський час або Чому я вперше за 35 років не виконав редакційного завдання

Про що міг би написати український журналіст, якби його не депортували з Росії тамтешні прикордонники...

Олександр Домбровський: Україна на розломі

Йдеться не просто про політичний вплив Росії, Європи чи Туреччини. Мова про історичні цивілізаційні процеси, які не припиняють кардинально трансформувати світ, прискорюючись у процесі глобалізації. Вони втягують Україну до сфери свого цивілізаційного поля, продовжуючи її розривати.