Нав'язування іншої ідентичності починається з самої назви уроку: "Моя історія". Хоча з якого дива для школярів Кадіївки, Сватового, Маріуполя та Херсона має бути "їхньою" історія Олександра Невського та Івана ІІІ – московські методисти не пояснюють. Вони просто слідують за усталеною в Росії традицією, де справжніми "історичними віхами" для всієї величезної території між Балтійським та Беринговим морями вважаються діяння її правителів: Рюриковичів та Романових. І раз такий підхід втілюється у Владивостоці, то чому б не запровадити його і в Старобільську?

ОУН, котра значною мірою сформувалася завдяки Донцову, насправді була для нього невизнаним бастардом. Його публіцистика, й без того значною мірою стихійна, пройшла через профанську інтерпретацію в ОУНівській ідеологічній референтурі. Однак інколи Донцов вражав своїм раціоналізмом.

Сьогодні це може здатись дивним, ба навіть скандальним, але марксизм та український націоналізм на зламі 1880—1890-х народжуються на галицькому ґрунті як одне, нерозривне ціле.

У публічній (а почасти і в академічній) дискусії про чільні постаті в історії націоналістичного руху спостерігаємо виразну тенденцію: одні змальовують їх як огидних "фашистів", інші – як героїчних "борців за незалежність", й обидві сторони запевняють, що фашизм і національно-визвольна боротьба не могли мати нічого спільного.