Спроба роздумів над фільмом «Пофарбоване пташеня», що вийшов в український кінопрокат 10 грудня. Напишу одразу: абсолютно важко писати рецензію чи власні рефлексії на художній фільм, справді артхаусне кіно, що не залишає глядачеві жодного шансу на порятунок від банальності зла, від тотальності і безкінечності людської жорстокості до людей.

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.

Символічне ж значення Бабиного Яру є наднаціональним: наскільки Аушвіц є символом знищення євреїв Західної Європи, наскільки Бабин Яр є символом знищення українського, і ширше – східноєвропейського єврейства. І гарантувати його належне вшанування має українська держава, незалежно від прізвищ її очільників.

78 років тому до сумновідомого нацистського табору смерті було вивезено тисячі євреїв Прикарпаття. Початок вересня 1942 року став став жахом більш ніж для 12 тисяч євреїв Прикарпатського регіону. Саме у цей час їх в рамках "остаточного вирішення єврейського питання" нацисти депортували до табору смерті Белжец, де більшість з них й загинуло.

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти за кілька годин знищили в газових камерах 3,5 тисячі ув’язнених ромів. Тільки у цьому таборі за роки війни було знищено більш 20 тисяч ромів з 14 країн Європи. Рішенням конференції найбільших ромських організацій світу цей день оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв геноциду ромів. В Україні цю дату офіційно встановлено постановою Верховної Ради в 2004 році.