Документи Внутрішніх військ НКВС — це, без перебільшення, "Клондайк" для численних нових досліджень і дисертацій з історії боротьби УПА за незалежність України. З їх допомогою можна уточнити й доповнити інформацію з повстанських джерел: радянські звіти вирізняються точністю в датах, назвах і чисельності частин й іменах їх командирів. Можна відслідкувати хроніку бойових дій у регіональному чи часовому розрізі з найбільш достовірною оцінкою їх результатів.

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Для того, аби вшанувати пам’ять жертв масових вбивств, ми маємо сьогодні влаштовувати нові війни? Чи ми свідомо згадуємо минулі непорозуміння, аби обґрунтувати сьогоднішні? Я взагалі втрачаю розуміння, навіщо це все. Якщо Бабин Яр перетвориться на місце війни між українцями і євреями, нехай віртуальної війни... Якщо ми не можемо дійти згоди на цвинтарі... Це як штовхатися на похороні, хто першим підійде до труни, чи влаштувати бійку на кладовищі, якого небіжчика нести першим.

Звільненим із концтаборів євреям наказали повертатися на батьківщину, до місця попереднього проживання. Перехід із таборів до Чернівців, коли ці "змучені голі скелети" були змушені пішки долати до 300-400 кілометрів, став першим, проте не останнім випробуванням для них. Коли вони дійшли до моста через Прут на вході в місто Чернівці, їх просто не впустили до міста. В результаті за декілька днів на вході в місто зібралося декілька тисяч змучених голодних людей, без жодних засобів до існування

У прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулося обговорення “Бабин Яр і українська культура пам’яті”, приурочене до 80-х роковин від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у 1941 році. Учасники дискусії обговорили, якою є і має бути державна політика щодо пам’яті про Бабин Яр, який є символом єврейської і української трагедії. Також поговорили про місце Бабиного Яру в українській історії

266 киян та родин з Києва та Київської області визнані державою Ізраїль Праведниками народів Світу. Ризикуючи усім, вони рятували євреїв від загибелі перш за все у Бабиному Ярі. Серед них – родина Глаголєвих-Єгорчевих, у якій дев’ятеро Праведників народів Світу, та Праведники Бабиного Яру Кончаковські-Листовничі.