Чути правду – це потрапити за ґрати, бо ти син власного батька.

Для проєкту “Дисиденти” Степан Хмара розповів про поширення українського слова засобами самвидаву. Про масові арешти, позасудові переслідування та очевидність того, що потрапляєш на гачок кагебістів. Про нелюдські умови відбуття покарання, тортури холодом і голодом. І про те, чому це все в якийсь момент мало припинитися.

Для проєкту “Дисиденти” Йосиф Зісельс розповів про вплив самвидаву на формування критичного світогляду, про дослідження того, як совєтска владо використовувала психіатричні катування з політичною метою та про те, як Гельсінські групи намагалися зберегти своє існування й продовжити слідкувати за дотриманням прав людини.

15 грудня 1956 року КҐБ Грузинської РСР заарештував Звіада Гамсахурдію разом з його друзями й однокласниками. Їх звинуватили в організації антирадянської групи, яка розповсюджувала незаконні листівки. 5 квітня 1957 року Верховний суд Грузинської РСР засудив його до трьох років позбавлення волі, але вирок змінили на умовний.

30 жовтня 1974 року політичні в’язні Мордовських і Пермських таборів оголосили одноденні і дводенні голодування з одночасним висуненням вимог. Зокрема: визнати статус політичного в’язня; відокремити від політичних в’язнів воєнних злочинців і кримінальників; скасувати примусову працю і обов’язкове виконання норми; скасувати обмеження щодо листування, в тому числі з закордоном; змінити обмеження щодо посилок і передач; виокремити медичну службу місць ув’язнення з підпорядкування МВД; забезпечити ув’язненим повноцінне медичне обслуговування за участю лікарів-фахівців, в тому числі іноземних; збільшити кількість побачень з родичами, дозволити побачення з друзями; забезпечити можливість творчої діяльності літераторам, вченим, художникам; дозволити реєстрацію шлюбів; дозволити розмовляти на рідній мові в таборі і під час побачень. Таким чином було вирішено започаткувати День політичного в’язня в СРСР.