"Поминая, вспоминая, перечитывая Марченко, мы будем верны его памяти...". Ця стаття була написана 25 років тому - 19 грудня 1986 року і вийшла у паризькій газеті "Русская мысль". Прошу вважати її заочним виступом на вечорі пам'яті Анатолія Марченка в московському "Мемориалі".
"Він лежав у камері сам і марив: "Зуби принесли?"... Розрізаний живіт. Крові не було, але кишки вивалились..." Про обставини загибелі правозахисника Юрія Литвина 5 вересня 1984 року розповідає його співкамерник.
Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...
Колишній політв'язень, член Української Гельсінкської Групи, лауреат премії ім. Василя Стуса Василь Овсієнко не зтерпів, написавши полемічний текст-зверення до іншого радянського політзека - Степана Сапеляка з приводу фантазій, які ганьблять рух спротиву.
Двотомник спогадів останнього керівника КГБ УРСР Миколи Голушка: мало фактів, багато лукавства. Сум за Радянським Союзом і... орден від Бориса Єльцина, який той Союз розвалив.
Національний університет "Києво-Могилянська академія" і видавництво "Дух і літера" запрошують на презентацію збірника "Обрії особистості. Книга на пошану Івана Дзюби".
Перша сутичка із режимом відбулася в 13 років, коли під час арешту батька енкаведисти побили Івана, який намагався захистити батьків. А свою свідому позицію вперше проявив у 10 класі, публічно відмовившись вступити до комсомолу.
"Інтелігенції давно нема. Ті, кого ми так сьогодні називаємо, є в різних верствах суспільства. Серед злодіїв їх теж багато. Не знаю, чому в Росії нема громадянського спротиву. В Україні є, у Грузії є, тільки Росія... Не знаю"