Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Українська дослідниця діаспори в Новій Зеландії та Австралії, віце президентка Світового конгресу українців (СКУ) в регіоні Південної півкулі Наталія Пошивайло-Таулер віднайшла відомості про життя підполковника армії УНР Миколи Харитоненка після 1923 року: після цього року його доля була дотепер невідома.

Денис Квітковський був керівником Проводу Українських Націоналістів упродовж 1977–1979 років. Він увійшов у вітчизняну історію як лідер, який увесь свій досвід правника, публіциста, видавця, історика, громадсько-політичного діяча спрямовував на гуртування українців у всьому світі навколо ідеї відродження державності України. За його активною діяльністю в еміграції пильно стежили органи КҐБ, про що збереглися матеріали в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України. Розсекречені документи дають змогу повніше осягнути й пізнати цю неординарну особистість.