Політичний революційний терор – явище з погляду історії нормальне. Не тому, що це добре, а тому, що воно завжди "має місце бути". Антиавстрійські радикальні рухи в Італії, антиімперські в підросійській Польщі, народницькі й більшовицькі в Російській імперії, підпільні українські, ізраїльські, чи північноірландські націоналістичні організації – для всіх них терор є спільним знаменником.

У 2006 році в Україні вийшов доволі непогано зроблений десятисерійний документальний серіал Ігоря Кобріна «Собор на крові» про історію українського націоналістичного руху 1920-1940-х років. З нього можна отримати чимало цікавої інформації. Але навряд чи щось може зрівнятися за цікавістю з сенсаційною знахідкою творців серіалу: у червні 1934 році, здійснюючи вдалий атентат на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, Організація українських націоналістів насправді мала на меті вбити... Йозефа Геббельса, який саме перебував 13-15 червня у Польщі з візитом!

21 жовтня виповнюється 85 років з дня, коли український юнак Микола Лемик зробив постріл в обороні мільйонів. У 1933 році, коли на Великій Україні лютував Голодомор організований радянською владою, він здійснив атентат на начальника канцелярії радянського консульства у Львові Олексія Майлова.

Постріл в обороні мільйонів. Як керівництво ОУН змусило світ заговорити про Голодомор? Чому головним виконавцем замаху обрали 18-річного юнака? І як склалася доля Миколи Лемика?