«Звіти для Шухевича»: у мережі опублікували документи віднайденого архіву УПА

До 80-ї річниці створення Української повстанської армії Центр досліджень визвольного руху виклав першу частину оцифрованих документів з архіву повстанців

Папери знайшли у молочному бідоні та металевій скриньці на Івано-Франківщині. Історики говорять про те, що чимало документів з архіву призначалися головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу.

 

"Нам вдалося встановити номер підпільної пошти "612". Цей номер належав Головному командиру УПА, а також Голові Бюро Проводу ОУН — Роману Шухевичу. Найбільше конвертів із матеріалами з цього архіву адресувалися саме на цей номер.

Враховуючи, що в архіві є різні документи, як хроніки сотень УПА, звіти із теренів, описи боїв тощо, а також, що ці матеріали находили із різних територій, — Львівщина, Тернопільщина, Станіславівщина, Закерзоння.

Ми припускаємо, що цей архів комплектувався для використання  Проводом ОУН, а так як в цей час на території Рогатинщини перебував Роман Шухевич, то й матеріали надходили на його адресу", — пояснює Руслан Забілий, к.і.н., генеральний директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" і член вченої ради Центру досліджень визвольного руху.

Колекцію з понад 30-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

До збірки увійшли:

  • відомості про сотні "Гайдамаки" та "Орли";

  • хроніки сотень "Чорноморці", "Бурлаки", "Рубачі";

  • звіти відділів УПА воєнних округ "Буг" та "Говерля";

  • дані про власні та ворожі втрати в людях і майні від переходу фронту;

  • "Два етапи УПА (Спроба огляду повстання і дій УПА в період німецької окупації)", тощо.

Архів віднайшли у Стратинських лісах Рогатинського району на Івано-Франківщині у 2019 році. Важливим елементом цього архіву є хроніки сотень "Сірі Вовки" та "Бурлаки" із воєнної округи "Лисоня". Документи не публікувалися раніше і вперше стануть доступними для всіх зацікавлених після майже 80-ти років із дня їхнього створення.

Збірка містить відомості про формування декількох сотень УПА, вишкільні табори, побут, рейди та інші події з їхнього життя. Наприклад, в одній з хронік мова йде про проповідь для воїнів та спільну вечерю зі священиками, святкування Зелених свят, організацію при сотні курсів санітарів та мінерів. Окрім цього хроніки доповнені поезіями, що присвячені сотні, описи свят супроводжуються детальними згадками про традиції, пісні, тощо.

Серед документів колекції — інформація про підвищення у ступенях та нагородження Хрестами бойової заслуги вояків УПА з переліком їхніх псевдо.

Також архів містить заклик до селян Прикарпаття саботувати хлібозаготівельну кампанію більшовицької влади: "Не дозвольте, щоб на Вашій праці росла сталінська імперія, новітня тюрма народів… Ні зерна сталінській клітці з нового врожаю Зривайте пляни "державних" хлібозаготівель… Геть нелюдський грабунок хліба з українського села!".

Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті понад 32,5 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.