IN MEMORIAM. Померла білоруська історикиня Валентина Лєбєдєва

Валентина Мятлицька (Лєбєдєва) досліджувала історію Гомеля, зокрема, у час його приналежності до УНР у 1918 році

У білоруському Гомелі померла історикиня Валентина Лєбєдєва. Дослідниця багато років працювала на кафедрі історії Гомельського державного університету імені Ф. Скарини. Сфера своїх наукових інтересів охоплювала широке коло проблем.

 

Визнання Валентині Михайлівні принесли дослідження з історії Гомеля XIX-XX століттях та історії білоруського національного руху -- зокрема, їй належить авторство біографії діячки БНР Палути Бадунової. Багато років Валентина Михайлівна віддала вивченню особистості та спадщини Михайла Довнар-Запольського.

У січні 2022 році вийшла її наукова праця "На паграніччы эпох і дзяржаў. Старонкі гісторыі Гомеля (1917-1918)".

На сайті Історична правда опубліковано дві її статті:

Контрабанда, страйки, більшовики... Десять місяців української влади на Поліссі

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.