У Павлограді чоловік підпирав дах середньовічним мечем

Чоловік у 1986 році придбав будинок, на подвір'ї якого знайшов "шматок заліза", яким підпер покрівлю. Тепер виявилось, що це - середньовічний меч

Мешканець Павлограда Леонід Аксьоненко подарував місцевому музею меч часів Середньовіччя. Чоловік кілька десятиліть використовував артефакт у господарстві, поки не зрозумів його реальну цінність.

 

Про це повідомили на Facebook-сторінці Павлоградського історико-краєзнавчого музею.

Зазначають, що ще у 1986 році Леонід Аксьоненко придбав будинок, на городі якого була купа сміття. Там і знайшов "шматок заліза", який вирішив використати як опору для навісу.

"Час йшов. З появою інтернету для нас стала доступна будь-яка інформація. І одного разу на безмежних просторах інтернету Леонід Павлович побачив давні мечі, знайдені археологами, і зрозумів, що залізна палиця, яка підпирає його навіс, ніщо інше як давній меч, пошкоджений часом", – йдеться у повідомленні.

Тож в рамках акції "Подаруй музею експонат" чоловік вирішив передати реліквію фахівцям.

У музеї підкреслюють, через недбале зберігання меч отримав значні пошкодження. Це ускладнює його ідентифікацію, та все ж артефакт у непоганому стані.

"Вивчення меча дає змогу припустити, що він належить до періоду раннього Середньовіччя. Меч має обоюдогострий клинок завдовжки 70 сантиметрів та завширшки 3,5 сантиметри. Його вага – понад кілограм. Такі мечі мають невиражене вістря. Колоти таким мечем неефективно, він був розрахований на нанесення рубальних ударів. Меч потребує реставраційних робіт для остаточного визначення періоду побутування та приналежності до тієї чи іншої культури", – розповіли у музеї.






Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.