Підручники КҐБ: в мережі опублікували матеріали, за якими вчилися радянські спецслужбовці

Дослідники оприлюднили розсекречені навчальні матеріали спецслужб з колишнього архіву КҐБ, серед яких, зокрема, підручники по боротьбі з націоналізмом.

Колекцію з більше, ніж 10-ти підручників публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті  Електронного архіву Українського визвольного руху.

 

До збірки увійшли:

  • навчальний посібник "Підривна діяльність українських буржуазних націоналістів проти СССР і боротьба з нею органів державної безпеки";
  • навчальний посібник "Антирадянська діяльність єврейських націоналістів і боротьба з нею органів державної безпеки";
  • навчальний посібник "Литовські, латвійські та естонські буржуазні націоналісти";
  • навчальний посібник "Білоруські буржуазні націоналісти";
  • навчальний посібник "Особливості боротьби совєтської контррозвідки з ідеологічною диверсією зарубіжних буржуазно-націоналістичних організацій і підривною діяльністю ворожих націоналістичних елементів", тощо.

Серед документів колекції міститься підручник про боротьбу з українськими націоналістами. Зокрема, у посібнику 1955 року йдеться про шляхи впровадження радянської агентури в українське підпілля, заходи, направлені на дискредитацію очільників ОУН та виведення повстанців з підпілля з повинною. 

Крім цього, у підручниках спецслужбовців є схеми-зображення криївок українських підпільників, а також фото з прикладами їхньої зброї, відзнак, інформаційних матеріалів, реактивів для тайнопису (тексту, написаного спеціальними чорнилами, реактивами чи засобами, що можна прочитати лише за спеціальних умов, наприклад, освітлення), медикаментів, тощо. 

Серед проілюстрованих вилучених предметів є й щітка для одягу, у якій, за допомогою рентгену, виявили схованку з таблетками для тайнопису. 

У посібниках, присвячених єврейським, білоруським та балтійським націоналістам, можна побачити детальний опис чималої кількості організацій, зокрема і тих, що нібито діють не в СРСР, а в Ізраїлі, Англії, США, тощо.

У брошурі про боротьбу з литовськими, латвійськими та естонськими націоналістами автори пропонують вербувати в агенти католицьке та лютеранське духовенство. Для спецслужбовців наводиться приклад: подібний агент покликав до сповіді групу литовських націоналістів, а після богослужіння влаштував пиятику, після якої так звані "бандити" стали легкою здобиччю для чекістів.


Більше інформації можна знайти на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху безпосередньо у документах колекції.


Довідка: Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.