У Вінниці відбулася прем'єра фільму «Микола Леонтович та його Щедрик»

Творці стрічки мали за мету розкрити поетичну натуру Леонтовича і розповісти світу про його мистецький шлях та історію життя композитора

У Вінниці у четвер, 13 січня, у кінотеатрі "Родина" відбувся прем'єрний показ фільму "Микола Леонтович та його Щедрик".

Про це кореспондентові Укрінформу повідомив режисер-постановник фільму Василь Медяний.

 

"Сьогодні вінничани першими побачили нашу стрічку "Микола Леонтович та його Щедрик". Це другий фільм з циклу "Видатні люди Вінниччини", де ми розповідаємо про життя та діяльність наших відомих земляків. Він знятий студією SwitVideo Production за власні кошти та за підтримки Вінницької міської ради. Фільм створено на основі реальних подій. Він приурочений до 100-річчя з дня виконання всесвітньо відомого твору М. Леонтовича "Щедрик" в найбільшому концертному залі Нью-Йорка Carnegie Hall", - повідомив Медяний.

За словами режисера, ідея створення цього фільму у нього з'явилася після поїздки до США на Різдвяні свята 2015 року. Там на кожному кроці звучали відомі акорди "Щедрика", але виявилось, що ніхто не знає справжнього автора цього шедевру. Почали знімати фільм у лютому 2018 року, завершили на початку 2021-го.

"Рік цей фільм чекав на прем'єру – ми не могли провести показ через ковідні обмеження. Аж зараз його побачать глядачі. За жанром це докудрама, заснована на біографії Миколи Леонтовича та історії створення ним музичної обробки "Щедрика", яка стала відомою на увесь світ. Ми обрали такий формат, бо через гру акторів легше донести до глядача якусь ідею, аніж через сухий виклад фактів. Тим більше, що коли вивчаєш таку постать, вона відкривається дуже несподівано. Для мене було одкровенням наскільки це була старанна, трудолюбива людина, митець, який прагне досконалості. Наприклад, над своїм "Щедриком", який можна назвати музичною мініатюрою, він працював понад три роки", - розповів режисер.

Медяний зазначив, що творці стрічки мали за мету розкрити поетичну натуру Леонтовича і розповісти світу про його мистецький шлях та історію життя композитора. Задля цього за три роки зйомок група дослідила багато локацій та документів, пов'язаних з життям композитора. Над цим працювали вінницькі історики, які глибоко вивчають творчість Леонтовича, та зарубіжні дослідники його спадку, зокрема в Канаді та США.

Участь у зйомках фільму взяли актори Вінницького музично-драматичного театру, а головну роль зіграв священник, керівник хору "Соломія" Назарій Давидовський. Режисер сказав, що обрав його на роль Леонтовича, позаяк він є знавцем творчості композитора. Окрім того, їх поєднують життєві паралелі: обидва – з родин священнослужителів, музиканти і керівники хорових колективів.

"Для мене це стало можливістю глибше зануритись у творчість Миколи Леонтовича. Це було дослідження, яке розкривало його не лише як музиканта і композитора, а і як людину. Окрім того, це дуже цікавий досвід, адже я не актор. Спроба перевтілитися в Леонтовича на екрані була можливістю відчути психотип цієї людини, її характер, дізнатися про захоплення і погляди", - розповів Давидовський.

За його словами, найцікавішим у роботі над роллю було опанування азів акторства, а найважчим – правдиво відтворити Леонтовича на екрані, аби він виглядав природнім, людяним і зрозумілим, інтелігентним і водночас простим, яким він і був насправді.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.