У селах на півдні України позбулись кількох радянських назв вулиць

Немає більше у селі Донцове назв вулиць на честь діючої депутатки Держдуми Росії Терешкової, а у Дем'янівці - імені україножера Бєлінського

Про це повідомляє видання Новий день.

 

В Нижньосірогозькій громаді громаді Генічеського району перейменували 4 вулиці. 

Нові назви отримали вул. Пархоменка в селі Змагання — Центральна, вул. Дем'яна Бідного в с. Верхні Торгаї — Північна, вул. Терешкової в с. Донцове — Українська, вул. Белінського в с. Дем'янівка — Степова. Всі ці вулиці перейменовані за вимогою Закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

"Попередньо з жителями цих вулиць проводились громадські обговорення, на підставі яких обрані нові назви", — йдеться в повідомленні селищної ради.

11 січня рішення про перейменування вулиць прийняли й на сесії Верхньорогачицької селищної ради Каховського району. Це стосувалось вул. Щорса (нова назва — Виноградна), вул. Чкалова (Миру), вул. Кірова (Молодіжна) в селі Ушкалка, пров. Колгоспний (Садовий) в с. Бабине і вул. Радянська (Українська) в Нижньому Рогачику. 

— Всі ці вулиці колишня Ушкальська сільська рада перейменувала своїм рішенням ще в 2016 році. Однак саму процедуру перейменування вона чомусь так і не довела до кінця, тож нові назви не потрапили до державних реєстрів. Тепер ми завершуємо цей процес. Крім того, ми перейменували відповідно до вимог українського правопису вул. Резниченко на вул. Резніченко в Ушкалці, — прокоментувала голова Верхньорогачицької громади Світлана Коротун.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.