2022 рік у Білорусі оголошено Роком історичної пам'яті

Лукашенко наказав думати, що "поляки - окупанти, а Велике князівство Литовське - це білоруська держава". Російська імперія та СРСР - поза критикою

Як повідомляє Белсат, самопроголошений президент Лукашенко підписав указ № 1, який у Білорусі проголошено Рік історичної пам'яті.

 

На спеціальній нараді він заявив: "Вперше за роки своєї незалежності ми ставимо ці два поняття - "історія" та "політика" - поруч. Досі ми намагалися не політизувати історію".

Також він закликав "дати адекватну оцінку" періодам Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Спочатку сказав, що "історію переписувати не будемо", і одразу розповів, як її переписати:

"Давайте у підручниках з історії, у замкових та музейних експозиціях так і назвемо, наприклад, період Речі Посполитої окупацією білоруської землі поляками. Етноцидом білорусів, – сказав Лукашенко. – А що це було для наших пращурів? Рідна мова, культура, віра під забороною. Магнати на собак міняли білоруських селян. Але народ вижив і зберіг свою самобутність".

А Велике князівство Литовське, за словами Лукашенка, було чисто білоруським (хоча він, як і раніше, вважає, що Білорусь як нація "остаточно сформувалася за радянських часів").

"Сучасні литовці фактично приватизували спадщину цього державного утворення. Але що там було литовське? Мова – наша, на ній написана і Конституція – Статут. Головна віра – православ'я. Територія – переважно білоруська, українська, частково російська. Народ на 80% – наш. Слов'яни. А це основні атрибути та ознаки державності".

Насправді до складу Великого князівства Литовського входила і практично вся територія сучасної Литви. Князівство було багатонаціональним та багатоконфесійним, у ньому жили і слов'яни, і балти, і юдеї, і мусульмани.

Він також поставив у провину предкам сучасних литовців те, що "коли на всю Європу гриміли Полоцьке та Турівське князівства як центри духовності та освіти", ті "досі жили в темряві язичництва і вели примітивне господарство".

Критично дивитися на радянську спадщину Лукашенко заборонив.

На думку Лукашенка, багато хто, хто вивішував на вікнах національні прапори (які він назвав "ганчірками"), зараз "цього соромляться".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.