Вже дві облради закликають парламент і Зеленського перейменувати Росію

Львівська обласна рада просить президента Володимира Зеленського та Верховну Раду відновити історичну справедливість і надалі використовувати назву Московія замість Росія та Російська Федерація.

Про це повідомляє Українська правда посилаючись на звернення депутатів облради від 21 грудня.

 

"Ми, депутати Львівської обласної ради, звертаємось до президента України та Верховної Ради України з вимогою відновити історичну справедливість і надалі використовувати назву Московія замість Росія та Російська Федерація на державному, офіційному, громадському рівнях, а також у ЗМІ на території України, а щодо громадян РФ відповідно вживати "московити"".

Раніше, з подібним зверненням до влади виступили депутати Рівненської облради.

На думку депутатів, північно-східний сусід України, який постійно зазіхає на нашу територію, "неправомірно користується вкраденою державною та географічною назвою "Росія"".

Депутати підкріплюють свою ініціативу екскурсом в історію.

300 років тому, після низки перемог над Швецією і укладення Ніштадського мирного договору, 22 жовтня 1721-го Петро I перейменував Московське царство на Росію, а себе проголосив імператором.

На картах і атласах XV, XVI і навіть XVIII століття не відображено країни як Росія, лише як Московія. Московська держава повсюдно іменувалася як Московія, Московитія, а іноді навіть Тартарія.

У кінці XVIII століття Росія окупувала всю територію Великого князівства Литовського і значну частину Польщі, перед Катериною II постало завдання знайти легальне виправдання окупації. Тому відбулося фальсифікація історії, для обґрунтування законних домагань Росії на чужі землі:

- змінено історичні документи, де російський і московський народи об'єдналися як слов'янські;

- вигадано історію боротьби національно-визвольних українських, білоруських і польських рухів, які завжди мріяли стати однією країною;

- розповсюджено міф про лідерство Росії як слов'янської країни.

У світовій історії багато фактів перейменування назв країн, зазначено в зверненні.

Наприклад, сучасна Туреччина утворилася після розпаду Османської імперії. 29 жовтня 1923 року проголосили Турецьку республіку.

У 1946 році Трансйорданія здобула незалежність від Британії, а під час арабо-ізраїльської війни 1947-1949 років окупувала Західний берег річки Йордан, включно із Східним Єрусалимом. Після цього країна була самоперейменована у королівство Йорданія.

Зміна назви Московського царства кинула серйозний виклик ідентичності українського народу та є виправданням окупації частини території сучасної України, вважають депутати.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.