Археологи знайшли у Китаї шість стародавніх гробниць віком до 2000 років

Археологи з Інституту культурних реліквій та археології провінції Хунань нещодавно провели розкопки шести стародавніх гробниць віком 1000–2000 років у Хунані, що розташована у центральній частині Китаю.

Про це повідомляє Сіньхуа.

 

За словами археологів, ці поховання розміщуються в городищі Дутоу, у нинішньому повіті Ліньу міста Ченьчжоу. Чотири гробниці належать до епохи династії Хань (202 р. до Р.Х. – 220 р. Р.Х.), п'ята – до періоду Цзінь (265–420 рр.), шоста – до періоду Тан (618–907 рр.).

Під час археологічних досліджень вдалося знайти понад 60 культурних реліквій, серед яких мідні монети, бронзові дзеркала, срібні браслети, вироби із селадону – кераміки нефритового кольору – та ін.

Враховуючи характер знахідок, це гробниці простих людей, заявили фахівці. Проте вони являють собою цінні матеріали для археологічних досліджень.


Ліньу – єдине з виявлених укріплених поселень, що існували з початку третього і до кінця шостого століть на стародавньому шляху за маршрутом провінцій Хунань і Гуандун. Воно є свідченням злиття культур народів, що населяли регіони на північ і південь від гір Наньлін.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.