У Софії встановили пам’ятну плиту на могилі видатної українсько-болгарської діячки

У Софії встановили пам’ятну плиту на могилі Лідії Драгоманової-Шишманової – видатної українсько-болгарської громадської діячки, старшої доньки проф. Михайла Драгоманова та дружини проф. Івана Шишманова, першого посла Болгарії в Україні

Про це йдеться на сайті Посольства України у Республіці Болгарія

 

Лідія Драгоманова-Шишманова зробила значний внесок у розвиток і зміцнення українсько-болгарських відносин.

Після одруження та переїзду в Софію, вона стала частиною болгарської інтелектуальної еліти та протягом 40 років була серед найактивніших громадських діячок, опікуючись правами жінок, розвитком болгарського мистецтва та культури, перекладацькою діяльністю. Цар Борис ІІІ нагородив Лiдiю Драгоманову-Шишманову Дамським Хрестом І ступеня за заслуги. 

"Саме на цьому наголосили у своїх виступах Посол Віталій Москаленко, Президент Болгарської академії наук академік Юліан Ревальський, Науковий секретар БАН доц. Елка Трайкова, голова СУОБ "Мати Україна" Олена Коцева під час урочистої церемонії відкриття плити", – йдеться в повідомленні. 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.