На Донбасі відкрили меморіальну дошку міністрові внутрішніх справ УНР

У селищі Олександрівка Донецької області на будівлі відділення поліції № 1 встановили меморіальну дошку на честь міністра УНР Олександра Мицюка.

Про це повідомляє Локальна історія.

 

Олександрівка є рідним містом Олександра Мицюка, там він народився.

"Приклад Олександра Мицюка – це свідчення того, що українська душа проявляється і на Донеччині, і на Закарпатті, і в Одесі, і на території північних регіонів нашої держави.

З історичних дописів ми бачимо, що ще 100 років тому він чітко усвідомлював всю сутність московського більшовицького режиму. Ми маємо знати, шанувати своїх героїв і брати приклад, тому що головна битва за незалежність ще попереду", – зазначив перший заступник міністра внутрішніх справ України Євген Єнін.


Олександр Мицюк народився в 1883 році в селищі Олександрівка на Донеччині. Був соратником багатьох відомих діячів Української революції, перебував у засланні. Коли розпочалися визвольні змагання 1917-1921 років, одразу долучився до них. Обіймав різні державні посади, зокрема міністра внутрішніх справ (1918-1919 рр).

Відомий науковець – юрист, економіст, соціолог. Професор, викладав у декількох вишах, а також був ректором українського вільного університету в Празі (Чехія).

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.