Україну обрали в Комітет із захисту культурної спадщини у випадку збройного конфлікту

Відтепер Україна спільно з іншими державами-учасницями впродовж чотирьох років буде працювати над убезпеченням культурної спадщини від наслідків збройних конфліктів

Про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко повідомив у Телеграмі.

 

"Щойно отримав важливі новини з ЮНЕСКО. Україну було обрано членом Комітету із захисту культурної спадщини у випадку збройного конфлікту. Рішення прийняли на 9-му засіданні держав-учасниць Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року", - поінформував Ткаченко.

За словами міністра культури та інформаційної політики, відтепер Україна спільно з іншими державами-учасницями буде працювати над убезпеченням культурної спадщини від наслідків збройних конфліктів.

"В умовах збройної агресії з боку Російської Федерації намагання поширити їхню інформаційну пропаганду, а також через постійні спроби привласнити собі українську культурну спадщину, – членство України є важливим етапом для нашої держави. Це стане дієвим механізмом для посилення захисту наших пам'яток в анексованому Криму та на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей", - заявив Ткаченко.

Також він додав, що термін членства – 4 роки, до 2025.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.