У Луцьку відкрили дворик єврейської історії

Унікальні світлини та документи, раритетні книги, вінтажні меблі, а також старовинні предмети побуту та релігійного культу, які свого часу належали єврейським родинам волинського краю, – це відтепер можна побачити в кімнаті-музеї "Історія нашого дворика"

 
фото - волинські новини

Кімнату єврейської історії та культури облаштували в приміщенні Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму. Цей будинок, розташований на вулиці Богдана Хмельницького, 6 у Луцьку, збудовано ще у 1921 році. На той час тут містилися правління Луцької єврейської гміни, єврейська школа, молитовний зал, рабинське управління та інші єврейські організації. За радянських часів у споруді діяв палац піонерів.

У 2000 році будівлю передали в довгострокове користування релігійній громаді прогресивного іудаїзму, а у 2010 році будинок общинного центру перейшов у власність громади. Тут було проведено реконструкцію фасаду, а у великому молитовному залі встановлено вітражі, які відображають релігійні свята єврейського народу. Нині приміщення є пам'яткою архітектури місцевого значення.

"Цього року департамент культури Луцької міської ради запропонував нам спільно організувати такий унікальний захід. І сьогодні ми можемо представити нашу ідею. Протягом багатьох років ми збирали матеріали для нашого маленького, скромного, але дуже затишного музею – це кімната "Історія нашого дворику". Тут містяться експонати не тільки з Луцька, а й із усієї Волинської області. Люди погодилися віддати нам їхні пам'ятні документи, фотографії або побутові речі", – зазначили представники єврейської громади міста Сергій Швардовський і Тетяна Плотнікова.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.