У Чехії відкрили виставку «Втрачене дитинство – історії з України»

У Празі за участі посла України в Чехії Євгена Перебийніса відбулося відкриття вуличної виставки «Втрачене дитинство – історії з України», яку підготували співробітники музею Територія Терору у співпраці з чеською організацією Paměť národa

Про це у Фейсбуці повідомило Посольство України в Чеській Республіці.

 

У дипустанові розповіли, що це історії десяти людей, які дітьми постраждали від нацистського і радянського насильства, репресій чи депортацій, стали свідками масових вбивств і геноцидів, народилися у неволі або втратили батьків.

"Це унікальні голоси дитячого досвіду Голодомору, "Великого терору", Голокосту, депортації кримських татар і масових репресій. Кожна історія особлива, але всі герої виставки у свій спосіб зазнали травми "втраченого дитинства". Дехто навіть у другому поколінні", – розповів про проєкт український історик Олександр Пагіря.

Виставку розміщено в парку генерала Ласаро Карденаса в Празі 6 неподалік від Посольства України й відвідати її можна до 20 грудня.

Проєкт "Втрачене дитинство" підтримує Європейський Союз за програмою House of Europe.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.