У Єгипті знайшли храм Сонця, якому понад 4,5 тисячі років

У Єгипті археологи виявили один із храмів Сонця, який датується серединою XXV століття до нашої ери

Про це пише Бабель.

 

Команда виявила руїни храму в Абу-Гурабі, приблизно за 15 кілометрів на південь від Каїру. У 1898 році археологи, які працювали на цьому місці, виявили храм Сонця Ніусерри — шостого фараона пʼятої династії, який правив Єгиптом між 2400 і 2370 роками до нашої ери. На думку археологів, нинішні відкриття дозволяють припустити, що цей храм побудували на руїнах іншого.

На місці розкопок виявили печатки з викарбованими іменами фараонів, які правили до Ніусерри, — іх використовували як затички для пляшок. Крім того, археологи також знайшли десятки цілих пивних глеків під час розкопок. Деякі з глечиків були наповнені спеціальними грязями, які використовувалися лише в певних релігійних ритуалах.

За словами керівника місії Массиміліано Нуццоло, доцента кафедри єгиптології Інституту середземноморських і східних культур Польської академії наук, памʼятник із сирцевої цегли "був значних розмірів", але Ніусерра ритуально зруйнував його, щоб побудувати свій власний храм.

Учений пояснив, що хоча ці храми були присвячені культу бога сонця Ра, фараон через спорудження храму узаконював свою владу, являючи себе як єдиного сина бога сонця на Землі. "Таким чином, насправді головна мета храму полягала в тому, щоб стати місцем обожнювання живого фараона", — сказав Нуццоло.

Історики припускають, що всього було збудовано шість храмів Сонця, але тільки два з них були виявлені раніше. За словами Нуццоло, під час подальших розкопок на цьому місці команда сподівається зʼясувати, хто саме з фараонів зводив знайдений храм. Вивчення кераміки, зокрема, дозволить дізнатися більше про те, як люди жили в ті часи, що вони їли й у що вірили.






Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.