Під Харковом підірвали корпус Будянського фаянсового заводу

Опівдні другого листопада у селищі Буди підірвали будівлю заводу, який працював з 1867 року. Раніше у цьому корпусі було три цехи та працювало понад дві тисячі людей

Про це повідомляє KharkivToday.

Шестиповерхову будівлю підривали сплановано, за рішенням дніпровської фірми, якій вона належала.

 

"Це був один з корпусів, де були літейний, формовочний та маслозаготівельний цехи", розповів секретар Південноміської ради Всеволод Біліченко. Площа будівлі — 25 тис. кв. метрів.

За словами Біліченка, рішення про знищення будівлі ухвалив її новий власник з Дніпра. Що буде на місці знесеної будівлі, ще не визначилися. Ця територія залишається за Південноміською радою. Старі приміщення заводу знесли ще раніше, чекають на інвестора, розповів Біліченко.

Також він згадав історію 10-річної давнини, коли до Буд приїхала жінка, яка називала себе онуковою племінницею Матвія Кузнєцова, Оксана Сєдих. Вона називала себе єдиною спадкоємицею і казала, що завод належить лише їй і обіцяла йти до суду. Але нічого подібного не сталося.

У 1867 році промисловець Михайло Кузнєцов взяв в оренду фаянсову фабрику купця Нікітіна у селі Байрак Харківської губернії, але її розташування виявилося невдалим, у 1886 році Кузнєцов  переніс фаянсову фабрику з села Байрак до села Буди, де тоді проживало 1000 чоловік і через яке у 1870 році було прокладено залізничну гілку Мерефа — Люботин. 

У 1887 році розпочала роботу "Ново-Харківська фабрика М. С. Кузнєцова у селі Буди", яка стала основним підприємством села — на ньому працював кожен четвертий житель. У перші роки роботи завод виробляв напівфаянс. З 1892 року на заводі почали виготовляти вироби з фаянсу. У 1894 році було освоєно виробництво виробів з порцеляни. 1902 року Кузнєцов отримав звання "Постачальник Двору Його Імператорської Величності". 1913 року завод випустив близько 11 мільйонів фаянсових виробів. Із захоплення влади більшовиками завод був націоналізований.

Будянський фаянсовий закрився 2006 року. На підприємстві працював кожен четвертий мешканець селища Буди. 

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.