У МКІП визначили музей, де може зберігатися «скіфське золото» до деокупації Криму

У Національному музеї історії України є всі належні умови для зберігання “скіфського золота”, на повернення якого Україна чекає з нетерпінням.

Про це в коментарі власному кореспонденту Укрінформу сказала заступниця міністра культури та інформаційної політики з питань європейської інтеграції Катерина Чуєва.

 

"Ми з нетерпінням чекатимемо на повернення цінностей в Україну. Ми маємо визначений музей, куди вони мають повернутися. І як тимчасове рішення – Національний музей історії України, до того, як Крим буде деокуповано. І лише тоді, тільки після того, зможемо говорити про повернення цих цінностей до Криму", - наголосила вона.

За словами Чуєвої, Національний музей історії України має всі необхідні умови для збереження колекції.


Нагадуємо, що Апеляційний суд Амстердама 26 жовтня ухвалив рішення повернути колекцію "скіфського золота" на територію суверенної держави Україна.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.