Суд у Нідерландах ухвалив передати «скіфське золото» Україні

Апеляційний суд Амстердама 26 жовтня ухвалив передати Україні так зване «скіфське золото» – експонат із кримського музею, які поїхали на виставку до окупації півострова Росією і досі не повернулися в Україну. Рішення є остаточним.

Про це 26 жовтня повідомляє агенція Reuters.

 

У справі йшлося про понад 565 предметів з музейного фонду України, які перебувають на території Королівства Нідерландів. Здебільшого це археологічні знахідки, вартість колекції становить близько 10 мільйонів євро.

У квітні Україна під час засідання апеляційного суду закликала не допустити порушення Конвенції ЮНЕСКО 1970 року шляхом передачі культурної спадщини України державі-агресору.


У грудні 2016 року Окружний суд Амстердама ухвалив рішення про повернення експонатів кримських музеїв в Україну. Навесні 2017 року Росія оскаржила це рішення.

11 березня 2019 року слухання цієї справи розпочалося в Апеляційному суді Амстердама.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.