На Рівненщині проклали туристичні маршрути до давніх городищ

П’ять туристичних маршрутів до давньоруських городищ, розташованих у басейні річки Горинь, проклали у Рівненській області.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила менеджерка з комунікацій проєкту "Міста Погориння" Вікторія Власюк.

 

"Презентували два з п'яти туристичних маршрутів, які проклали до давніх городищ нашого краю. Передусім, це велосипедно-піший маршрут протяжністю у 80 км. Мандрівники зможуть побачити не тільки чудові осінні краєвиди, але чимало водойм, річок, побувають в ентомологічному заказнику, піднімуться на гору Топір, відвідають колишнє чеське депо у селі Дібрівка та побачать залишки чеського пивоварного заводу", – розповіла Власюк.

За її словами, другий маршрут, презентований туристичній спільноті має довжину 96 км та об'єднує сім давніх городищ. Це – найдовший маршрут, який включає найбільшу кількість городищ та цікавих локацій.

Під час мандрівки, окрім місць поселень часів Давньої Русі, туристи зможуть відвідати архаїчний вітряк у селі Красносілля та водяний млин ХІХ ст., садибу Ленкевичів-Валевських, один з найстаріших парків України XVIII ст. у Гощі. Також на маршруті – руїни каплиці-костелу Задемських, вікові дерева, заказник "Агатівка".


Довідково. Проєкт "Міста Погориння" реалізується на Рівненщині в межах партнерської програми "Культура. Туризм. Регіони" Українського культурного фонду.

Десять століть тому у басейні річки Горинь була потужна мережа поселень-городищ, у кожному з яких вирувало життя, люди створювали сім'ї, торгували, майстрували човни.

"Погоринські міста" – саме так неодноразово згадуються в літописах величезні простори уздовж берегів річки Горинь як окреме територіальне утворення доби Давньої Русі.

Нині про історію колишніх городищ свідчать лише цінні археологічні знахідки, свідчення у літописах та високі пагорби, порослі лісом, що привертають увагу не тільки істориків, археологів, але й туристів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.