Археологи знайшли в Іраку кам’яні барельєфи із зображенням царів

В Іраку, у місті Фаїда група археологів знайшла камʼяні барельєфи, що зображують ассирійських царів, які моляться богам, а також перший у країні промисловий винний завод.

Знахідки зробила група археологів з Департаменту старожитностей міста Дахука разом з італійськими колегами, цитує France 24.

 

Фігури царів вирізали у стінах зрошувального каналу, протяжність якого становить майже 9 кілометрів. Різьблені фігурки — це 12 панелей розміром пʼять метрів завширшки і два метри заввишки із зображенням богів, царів і священних тварин. Вони датуються 721—705 роками до Р.Х.

"В Іраку є й інші місця з наскельними рельєфами, особливо в Курдистані, але жодне з них не є таким величезним і монументальним, як це", — сказав італійський археолог Даніеле Моранді Бонакоссі.

Сам зрошувальний канал вирізали з вапняку для подачі води з пагорбів на поля фермерів, а різьблення зробили, аби нагадувати людям про царя, який наказав його побудувати.

"Це була не тільки релігійна сцена молитви, але й політична, свого роду пропагандистська сцена. Таким чином цар хотів показати людям, які жили в цьому районі, що він був тим, хто створив ці системи для зрошування, тому люди повинні памʼятати про це і залишатися йому вірними", — додав Моранді Бонакоссі.

Також археологи знайшли в археологічній памʼятці Хінніс у провінції Духок гігантські камʼяні басейни, які були вирізані в білій скелі та використовувалися в комерційному виноробстві в кінці VIII або початку VII століття до Р.Х.

"Це був свого роду промисловий винний завод. Ми знайшли 14 установок, які використовувалися для пресування винограду і отримання соку, який потім перероблявся у вино", — сказав Моранді Бонакоссі та наголосив, що це перше подібне відкриття в Іраку.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.