АНОНС: Лекція «Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя»

Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича «Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба» та «Розпочали стрільці українські з москалями тан…»: Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни»

23 жовтня о 15 годині в Національному музеї історії України відбудеться лекція професора Західноукраїнського національного університету, доктора політичних наук, ветерана АТО Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя".

Січові стрільці першими у XX ст. взяли до рук зброю, аби вибороти незалежність України. Вони витворили свій, притаманний тільки "лицарям червоної калини", стиль: художники й поети з їхнього середовища формували модерні напрями розвитку українського мистецтва, десятки пісень січових стрільців і досі живі у народній пам'яті, а мазепинка нині є елементом уніформи сучасних ЗСУ. І ще одна, вкрай важлива деталь: цих людей було дуже небагато — кілька тисяч за весь період існування Леґіону Українських січових стрільців.
Й саме вони у 1914—1916 рр. змінили перебіг української історії. Із початком Першої світової війни вище керівництво Російської імперії було переконане у тому, що з "українською проблемою" покінчено назавжди: усі українські організації на Наддніпрянщині ліквідовані, була окупована Галичина, знищені всі прояви національного життя.
У цій майже безвихідній ситуації тільки Січові стрільці зброєю ствердили — Україна живе і бореться. Внаслідок героїчної оборони гори Маківка російські війська так і не змогли захопити карпатські перевали, у запеклому бою на горі Лисоні Січові стрільці ціною втрати більшості свого складу зупинили російський наступ на Бережани, героїчна оборона "усусами" Полуторів на Тернопіллі стали символами нашої військової звитяги.
Але Леґіон Українських січових стрільців — це не лише мілітарна слава, а й вражаюча інтенсивність культурно-просвітницької роботи, перші українські школи на звільнених від російського панування теренах, Шевченкові вечори, хати-читальні, допомога місцевому населенню.
Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба" (Тернопіль: Джура, 2016) та "Розпочали стрільці українські з москалями тан…": Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни" (Тернопіль: Джура, 2019).
ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ за умови попередньої реєстрації

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.