У Львові та Празі реалізують проєкт про людей, що втратили дитинство через війну, голод та репресії

З квітня львівський Меморіальний Музей тоталітарних режимів "Територія Терору" спільно з чеською громадською організацією Post Bellum розпочав проєкт "Втрачене дитинство"

З квітня львівський Меморіальний Музей тоталітарних режимів "Територія Терору" спільно з чеською громадською організацією Post Bellum розпочав проєкт "Втрачене дитинство". Його підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

 

Команда оприлюднить історії людей, які дітьми стали свідками й жертвами насильства та репресій. Головним напрацюванням стане онлайн-платформа "Втрачене дитинство", де візуалізують 30 усноісторичних інтерв'ю, а також супровідні матеріали: фото та документи, лекції від дослідників і дослідниць, мистецькі рефлексії про цю травматичну пам'ять. 

"У цьому проєкті ми спробуємо представити дитячий досвід радянського насильства. У повоєнний період комуністичний режим використовував примусові виселення цивільного населення як одне зі знарядь антиповстанської боротьби.

Сім'ї членів підпілля та їх симпатиків, зокрема діти, ставали заручниками радянського режиму і за принципом колективної відповідальності піддавалися репресіям. Після жінок діти становили другу найбільшу категорію депортованих із Західної України у 1944-1952-му роках.

Їхній досвід відмінний від досвіду дорослих і слабо представлений у наукових дослідження та ширшому дискурсі про комуністичні репресії. Ми спробуємо поставити дитину в центрі нашої розповіді та поглянути на те, як тоталітарний режим позбавив десятки тисяч дітлахів із Західної України їхнього "щасливого радянського дитинства", – розповідає старший науковий співробітник Музею Олександр Пагіря.

Проєкт триватиме впродовж року. Основою для опрацювання стане усноісторичний проєкт #непочуті Музею "Територія Терору" та усноісторичні ініціативи ГО Post Bellum.

Ще однією частиною проєкту "Втрачене дитинство" стане виставка у просторі просто неба, яку презентують львів'янам та гостям міста. Презентація напрацювань проєкту запланована восени у Львові та у Празі. Формат і масштаб залежатимуть від актуальної епідемічної ситуації.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.