Спецпроект

З'явилася петиція щодо позбавлення журналіста Волтера Дюранті Пулітцерівської премії

Журналіст Волтер Дюранті має бути позбавлений Пулітцерівської премії через брехню про Голодомор

На сайті Change.org з'явилася петиція щодо позбавлення журналіста Волтера Дюранті Пулітцерівської премії.

 

Вальтер Дюранті отримав престижну Пулітцерівську премію 1932 року за серію репортажів з СРСР для "Нью-Йорк Таймс". Журналіст публічно заперечував Голодомор.

Пулітцерівська премія - загалновизнана нагорода для журналістів. У випадку Дюранті її вручили людині, яка порушила журналістську етику та поширювала неправдиві новини про тоталітарний режим Сталіна.

Петицію ініціював Комітет США з визнання Голодомору геноцидом.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.