Люди зʼявилися у Північній Америці раніше, ніж вважалось

Вчені, які виявили скам’янілі сліди людини у Нью-Мексико, знайшли докази того, що люди з’явилися у Північній Америці щонайменше 23 тисячі років тому — раніше, ніж вчені стверджували дотепер.

Про це повідомляє CNN.

 
фото: Bournemouth University

Вважається, що люди потрапили до Північної Америки через Берингію — сухопутний міст завширшки 1 600 км, який з'єднував сучасну Аляску і Східний Сибір наприкінці льодовикового періоду 13-16 тисяч років тому. Але недавні відкриття демонструють, що люди могли опинитися у Північній Америці значно раніше.

Команда дослідників на чолі з Метью Бенетом, професором та спеціалістом зі стародавніх слідів людини університету Борнмута в Англії, здійснила аналіз слідів, які знайшли в Басейні Тулароза національного парку Вайт-Сандс у США у 2009 році.

Цьогоріч вчені точно датували 61 відбиток ступні за шарами радіовуглецю від насіння водних рослин, які збереглися на та під слідами. Виявилося, що відбитки залишили діти та підлітки 21-23 тисячі років тому, визначили дослідники.

У період, відомий як Останній льодовиковий максимум, два масивних льодяних щити покривали північну третину континенту та досягали Нью-Йорку та Айови. Лід та холодні температури унеможливили подорож між Азією та Аляскою у той час. Це означає, що люди залишили сліди щонайменше на одне тисячоліття раніше, ніж вважали досі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.