Гетьманцев заявив, що УІНП вшановує нацистів. Дробович відповів: "нісенітниця"

Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев заявив, що оскільки влада намагається скоротити витрати на державний апарат, видатки на Український інститут національної пам'яті (УІНП) у новому держбюджеті збільшувати не потрібно. Одна з причин такого рішення — установа нібито причетна до вшанування нацизму.

Про це він сказав в етері програми "Мокрик По Живому" на hromadske.

 

Гетманцев каже, що щоб збільшити витрати на цю установу на 128%, потрібне обґрунтування. "Нам треба робити щось таке шалене з нашою національною пам'яттю, що треба так збільшувати апарат і його витрати?" — сказав політик.

Він заявив, що ця установа нібито брала "участь у вшануванні пам'яті нацистів". Каже, що факт служби в дивізії СС "Галичина" для нього є тавром для людини та свідченням того, що ця людина, що б вона не робила для незалежності України, паплюжить саму ідею незалежності.  

"Спроби віднайти давніх героїв, що відбувається в УІНП, які забруднені співпрацею з СС, є абсолютно неприйнятними — я проти цього категорично виступаю", — сказав політик.

На запитання журналіста, чи вважає Гетманцев свою обізнаність в історії достатньо, щоб робити такі висновки, той відповів: "Я громадянин, і маю право на оцінку".

"Мені б не хотілося, щоб ці гроші витрачалися на пам'ять есесівців", — резюмував Гетманцев. 

Але зазначив, що ліквідовувати інститут не потрібно: "Ми говоримо про те, що не треба забруднювати себе тим, що засуджує весь світ".

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович прокоментував заяву Гетьманцева: "Мене дивує і засмучує непрофесійність та маніпулятивність таких заяв. Людина серйозна, очолює комітет, наче мала б слідкувати за коректністю своїх слів, а розповідає про збільшення видатків на апарат Інституту. Це просто не відповідає дійсності.

Тобто депутат навіть не розібрався, а вже категорично виступає проти. Класика, як у тій радянській історії про критику романа Пастернака - "Не читал, но осуждаю". Насправді збільшення передбачено на капітальні видатки, а не на апарат.

Якщо бути конкретним, то на створення Архіву національної пам'яті, який має нарешті зробити доступною найбільшу у світі відкриту збірку документів комуністичного тоталітарного режиму. Більше тільки в Москві, але там все закрито і ще не скоро люди побачать правду з архівів. 

Депутат з іронічною посмішкою запитує про те, як же це Інститут збирається покращити національну пам'ять? Дуже просто можна покращити - дати людям нарешті вільний доступ до документів про злочини тоталітарних режимів, включно із нацистським, який на словах так критикує Данило Гетьманцев. Документи дуже освіжають пам'ять.

Від кривавих розводів на протоколах НКВД-шних допитів до розмитих сльозами чорнил на тисячах листів остарбайтерів, які так ніколи і не потрапили до адресатів після перлюстрації. Сподіваюся, що видатки Інституту не тільки збережуть, але в наступному році архів потрапить до президентської програми "Велике будівництво", бо це дійсно великий національний проєкт, який в майбутньому стане світовим центром совєтології та вивчення практики роботи тоталітарних спецслужб.

Що стосується закидів народного обранця щодо "вшанування героїв СС", то це взагалі нісенітниця. Ми не витратили жодної копійки на такі речі. Інститут категорично засуджує націонал-соціалістичний тоталітарний режим.

Не можуть викликати схвалення чи бути виправданими дії тих осіб і груп, які вчиняли злочини проти людяності під час Другої світової війни та були засуджені світовою спільнотою й рішенням Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.