Вчені визначили вік скелету кита в районі станції "Вернадський"

Вчені Національного арктичного наукового центру отримали результати радіовуглецевого аналізу зразків, зробленого в лабораторії у Познані, Польща. Завдяки цьому дослідженню було визначено вік залишків кита: він становить 1350 років (плюс/мінус 30 років)

Про це повідомляє Національний арктичний науковий центр.

 

Рештки кита вже багато років лежать на острові Расмуссен, що неподалік української станції.

Радіовуглецевий аналіз показав, що цим решткам 1350 років (плюс/мінус 30 років). Це означає, що він помер у сьомому столітті, в епоху вікінгів та цивілізації майя, за три сторіччя до княгині Ольги і князя Володимираю

Щодо виду, то вчені визначили, що це синій кит – найбільший кит і взагалі тварина в світі. За довжиною щелепи встановлено, що цей кит був завдовжки щонайменше 26 метрів. Він належав до південного (антарктичного) підвиду – це найбільший підвид серед синіх китів.
Це відкриття має надзвичайне значення, оскільки загалом у музеях світу є лише кілька десятків скелетів синіх китів, і більшість із них належать іншому підвиду. Унаслідок китобійного промислу до 1960-х синій кит був практично повністю винищений. З 1963 року вид перебуває під охороною, але через незаконний (зокрема, радянський та японський) промисел відновлення популяції не відбувалося. На середину 1980-х, за даними міжнародної китобійної комісії, в світі залишалося не більше 200-1400 особин.
Перед епохою промисла антарктичний синій кит був одним з найчисельніших – популяція становила 250-300 тис. особин.
Для вчених важливо зрозуміти, якими були кити до такого кривавого і смертельного втручання людини в їхнє життя. Наразі, попри всі природоохоронні заходи, антарктичний синій кит все одно залишається дуже рідкісним – його чисельність становить 1,6-3 тис. особин (такий великий діапазон в оцінці засвідчує, наскільки мало даних ми маємо про цих морських велетнів). Але до відновлення популяції треба ще принаймні 200 років, звісно за умови, що не виникнуть інші загрози.
Наступні дослідження решток кита включатимуть генетичний аналіз, що дозволить знайти нові відомості про еволюцію синіх китів і демографію їхніх давніх, нині знищених стад.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.