У Національному художньому музеї знайшли дві невідомі роботи Федора Кричевського

Під час дослідження колекції Національного художнього музею знайдені дві картини Федора Кричевського, які майже 80 років були підписані "невідомий автор".

Про це розповіла директорка музею Юлія Литвинець під час інтерв'ю на Радіо Культура.

 

За її словами, вона розшукує твори, що втрачені під час Другої світової війни. І хоча колекція музею заінвертаризована і опрацьована, трапляються випадки, коли через багато років, проводячи дослідження того чи іншого художника, в колекції знаходяться його твори.

"Дослідження буквально сталося днями. Я дуже уважно передивляюся нашу колекцію – звіряю інвентарні номери, як надходили твори до війни, який був рух експонатів.

І таким чином виявилося, що в нашій колекції дуже довгий час зберігався твір, який надійшов до музею після Другої світової війни, і він надійшов з Дирекції художніх виставок як твір невідомого", - сказала Литвинець.

В процесі дослідження виявилося, що це твір Федора Кричевського "Дівчина з гусями". А коли стали аналізувати картину, порівнювати з іншими, виявилося, що в музеї є ще один твір Кричевського – начерк, який також вважався невідомим, і він також надійшов після Другої світової війни.

"Насправді це постійне кропітке дослідження Ми знаємо, яка була складна історія, і не тільки Друга світова війна, а й Перша світова війна, 30-ті роки. Багато творів і приховувалися, і могли приписуватися невідомому автору заради того, щоби його зберегти. Тому тривають постійні дослідження", - пояснила директорка.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.