У Білорусі з підручників прибрали згадування лідера країни Шушкевича та нобелівської лауреатки Алексієвич

У нових підручниках з історії Білорусі для 11-го класу шкіл немає згадування про першого керівника країни після розпаду Радянського Союзу Станіслава Шушкевича і лауреатку Нобелівської премії з літератури Світлану Алексієвич. Шушкевич і Алексієвич після президентських виборів 2020 року виступили з різкою критикою Олександра Лукашенка.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 
Станіслав Шушкевич

Згідно з білоруською шкільною програмою, в 11-му класі вивчається історія країни з кінця ХІХ-го століття до початку ХХІ-го століття.

Станіслав Шушкевич у 1991 році підписав Біловезькі угоди, які констатували розпад Радянського Союзу.

Світлана Алексієвич на початку ХХІ-го століття стала найвідомішою білоруською письменницею, отримавши за свої книги багато світових премій.

Раніше в Білорусі зі шкільної програми з літератури виключили твори Алексієвич, а також російських письменників Володимира Набокова і Олександра Солженіцина.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.