У Музеї Голодомору відкрили оновлену Залу пам’яті

Національний музей Голодомору-геноциду відкрив 7 вересня оновлену експозицію Зали пам’яті, модернізовану в межах реконструкції першої черги музею.

Участь в урочистому відкритті взяли глава Православної церкви України митрополит Епіфаній і міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Сьогодні ми радіємо, що маємо можливість взяти участь у відкритті оновленої Зали пам'яті першої черги Музею Голодомору-геноциду. Це важливо для того, щоб увічнити пам'ять тих, хто загинули під час страшного голоду 1932-33 років в Україні. Ми їх повинні пам'ятати для того, щоби будувати справжнє майбутнє, щоб знати свою справжню, об'єктивну історію…

Якщо ми будемо пам'ятати, то ми в майбутньому ніколи не допустимо подібних речей. Особливо це є актуальне, коли ми святкуємо 30-ту річницю відновлення нашої державної незалежності. Ми повинні цінувати великий дар свободи і незалежності, яким ми з вами володіємо. Ми маємо свою незалежну Українську державу, ми спільно будуємо наш дім, Україну – ту державу, про яку мріяли ті, які протягом попередніх століть віддали за це своє життя.

Ми повинні пам'ятати, молитися, згадувати і ніколи не допустити таких трагедій", - сказав митрополит Епіфаній.

Як зазначив, зокрема, Ткаченко, ця зала оновлена завдяки державно-приватному партнерству.

"І важливо, що ця експозиція – гіперактивна. Вона дозволяє в сучасний спосіб передати естафету пам'яті, яка надзвичайно важлива для того, щоб розуміти витоки своєї історії, ті страждання, через які пройшов український народ на шляху до незалежності", - наголосив міністр.

Як розповіла генеральний директор Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, музей підготував 10 історій меморіальних предметів, пов'язаних з Голодомором, зробив сучасне відео в техніці 3D-маппінгу, додав історичну інформацію на інтерактивні екрани.

Вперше представлено експонати з фондів музею, що були зібрані в експедиціях та передані відвідувачами, - ці предмети розказують особисті історії людей, які пережили та не пережили Голодомор-геноцид. Вперше експонуються нововиявлені документи - унікальні листи інженера Джері Бермана, який у 1930-х працював у Станиці Луганській та залишив спогади про Голодомор.

Також в оновленій Залі пам'яті на сучасних інтерактивних тачекранах представлено результати десятирічних досліджень істориків: про місця масових поховань жертв Голодомору, про повстання та "чорні дошки".

В реекспозиції також представлена анімація з використанням технології 3D маппінгу. Відео розповідає історію родини Оксанки, однієї з мільйонів українських родин, винищених геноцидом. Дівчинка вела щоденник, описуючи жахливі події, які випали на долю її родини у 1932 і 1933 роках.

Відтепер кожен охочий зможе відвідати екскурсію чи прослухати аудіогід 34-ма мовами, скористатися тактильними макетами, переглянути документальну кінострічку.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.