Археологи знайшли у Франції «кельтську столицю» бронзової доби. ФОТО

Археологи знайшли у Франції «втрачену кельтську столицю» бронзової доби із великою кількістю унікальних артефактів: скарби, включаючи екстравагантні прикраси, зброю та частини колісниць.

Про це повідомляє Daily Mail.

 

Це велике городище, яке цілком може бути втраченою кельтською столицею, виявили на північному заході від міста Ліон дослідники з Тулузького університету Жана Жореса.

На території городища площею понад 30 гектарів археологи знайшли 5 скарбів. У них виявлено сотні різних предметів, які, як вказують дослідники, були заховані у 800 році до Р. Х. в рамках певного релігійного ритуалу.

Це дуже багата колекція артефактів за мірками французької археології. Та й загалом це одна з найцінніших та найбагатших археологічних знахідок із бронзової доби в Західній Європі.

 

Ці артефакти можуть допомогти ліпше зрозуміти щоденне життя кельтського суспільства епохи бронзи (ІІІ-І тисячоліття до Р. Х.).

Саме ж це древнє поселення мало подвійний ряд валів та кам'яні стіни висотою в 7 метрів. Ця велика та дуже щільно забудована територія знаходилася на пагорбі.

Вчені зазначають, що розміри розкопаного поселення значно перевищують звичні для тієї епохи показники – в середньому йдеться про 4 гектари для поселення. Тож археологи цілком обґрунтовано припускають, що знайшли населений пункт, який відігравав роль столиці великого територіального утворення.

 

Більше того, у добу бронзи регіон, де знаходиться відкрите поселення, мав значну економічну цінність через судноплавну річку Сіуль та місцеві поклади олова, яке необхідне для виплавки бронзи.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.